тренерВін подивився на мене, в очах його читалось презирство: — Ти що, жива? Я думав, що ти померла…
Ні, я не померла, в мене просто діти, робота, проблеми……
Для нього це все нікчемно, ці виправдання не варті й ламаного гроша.— Що ти з собою зробила? Ти в дзеркало коли останній раз дивилась? Ти ходила рік…, щоб так всьо прос…-ти… подивись — нічого нема…
А ще недавно він мені казав, що в мене ноги вже такі «прорізані»…
— Чо прийшла, що хочеш??? Ось дзеркало, бачиш, бери телефон і йди качай собі губи, виставиш потім в Інстаграм, в тебе це краще получається…
А я… я… я сьогодні купила вівсянку, я навіть її з’їла зранку, а потім пообідала макаронами з м’ясом і яєчком (макарони я взагалі майже не їм), і я прийшла…

— Олька, ти що так підкрадаєшся? Стидно??? Правильно, хай тобі буде стидно! От Маша з Калуша приїжджає спеціально, а ти???? Що сьогодні хочеш робити?
— Ну я не знаю, дай щось таке, ніби я перший раз взагалі прийшла в зал, я ще й трохи погано почуваюсь…
— Ну ходи на тренажерчики, ходи-ходи, поплачеш трошки…

І ти розумієш, що пощади не буде…, але йдеш, а після першого ж інтенсивного дроп-сету вже не йдеш, ноги підгинаються, коли злізаєш з того тренажера, але біжиш на напівзігнутих, тому що час — відпочинок мінімальний, а далі інший «станок», присідання, болгарські випади в перемішку з добивочкою, ну і закінчили тим, з чого почали…. В процесі все пече, все горить, настає момент, коли ти просто вже не відповідаєш на запитання, тільки кліпаєш очима і Трєнєр читає по губах… Ну ок, відпочивай… Ще зробим суперсет на тріцепс і всьо.

Я витримала. Я кайфанула. Я згадала ці всі моменти — коли ти їх проживаєш, то дійсно інколи з’являються думки — ну чому я сюди прийшла, не мож було спокійно дома сидіти? — омг, коли це вже закінчиться, пошвидше б.. А потім настає задоволення — собою, власними силами, тим, що я це зробив. І стає так добре.

ТРЄНЄР — він «рішає». Я не знаю, чи ходила б просто в зал. Мені б швидко стало нецікаво, втратила б інтерес дуже легко.
Я часто йду «на людину», «на персоналію». Досвід, знання, грамотність, харизма — і ти розумієш, що це найкращий ТРЄНЄР тренажерного залу, про якого мож було мріяти.
А найголовніше в ньому те, ЩО ВІН В ТЕБЕ ВІРИТЬ! Коли тіло здається і ти кажеш — всьооо, я більше не можу!!!, він відповість — можеш Олька, ти всьо можеш! І ти десь всередині в собі зриваєшся на якийсь шалений рик, збираєш докупи себе і свої сили і «дожимаєш»!
Найкращий ТРЄНЄР спортивного залу у Стрітжимі на Карпатській. Андрій. RESPECT! І СЕНКС!
Не ходіть по інших Тренерах)))
ПС. Я мушу якось організуватися і відновити свої походи в зал, надіюсь, в мене все вдасться. Для мене це важливо…
ППС. Хто ніколи не був в залі, хто не пихтів, не обливався потами, хто не робив ніколи ягодичного мостика в Смітті… ви нічого «не поймете», про що цей весь текст. Сорі)))

Olya Safonova

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс